Друк

Кому потрібна шкільна форма?

Частина тернопільських шкіл відмовилась від форми, в інших переконані, що вона необхідна. “RIA плюс” з’ясовувала, чи потрібна сьогодні форма у школах

Така форма, яку маємо сьогодні, приречена на відживання, перконані опитані нами школярі. Проте більшість хотіли виділятися хоча б на Перший і Останній дзвоник. Кореспонденти “RIA плюс” вирішили з’ясувати, у чому ж мріють ходити до школи учні. “Ділові” гімназисти Вранці на паркані біля гімназії ми побачили гурт школярів. Усі хлопчаки були у синіх костюмах, а дівчатка — у синіх спідницях і світлих блузочках. На відміну від інших шкіл міста, тут не лише особлива форма, але й спеціальні нашивки. Але чи всі і завжди її носять? Біля дошки об’яв всередині гімназії декілька учнів перечитували оголошення, у якому говорилося, що в гімназії потрібно обов’язково дотримуватись ділового стилю в одязі. — Ми й так “самі ділові” серед школярів усіх шкіл, — засміялися хлопці. — Нас впізнають здалеку.
Ми зайшли до класу, де закінчився урок англійської. — Коли в першому класі (перший клас гімназії відповідає п’ятому шкільному — прим. ред.) нас посвячували в гімназисти, то на нашу синю форму прикріплювали спеціальну нашивку з емблемою гімназії, — пригадує 11-річна Галина Кучерява. — І перехожі відразу звертали увагу, що ми не просто діти, а гімназисти. Галина розповіла нам, що щодня носить форму, бо це впливає й на оцінювання поведінки. Інколи можуть і знизити один бал, якщо прийти у будь-чому, переконана дівчина. Її сестра-близнюк Ірина вважає, що в джинсах було б зручніше. А ще їй подобаються штани-”кльош”. — Не одягати форму можна лише з поважних причин, — розповідає гімназистка Настя Конопенюк. — Приміром, коли вона випрана. Але тоді потрібно одягати щось схоже, щоб виглядати по-учнівськи. Учнів школи №3 та №4 також впізнають по формі. Вона у них темно-зелена і темно-бордова. Проте носять її переважно учні молодших класів. Старшокласники віддають перевагу сучасному одягу, але не надто відкритому чи святковому. Модний символ 10-річної давності До школи №3 нас спочатку не пропустили. Але потім, зваживши, що ми кореспонденти, дозволили зайти. Як з’ясувалося, до школи можуть приходити лише батьки першокласників. І то лише на початку навчального року. Батьки також стояли біля сходів і чекали, доки закінчаться уроки. — Щоб пошити своєму синові форму, я потратила близько сімдесяти гривень, — поділилася підрахунками мама першокласника Ганна. — Але за півроку її потрібно буде міняти, бо тканина вже почала “кудлатитись”. Біля гардеробу ми помітили двох дівчаток-старшокласниць. — Ми не ходимо у формі, лише малеча (1-4 класи), — розповіла учениця 11-Б класу Наталя. — І до нашої думки прислухаються — не примушують. Нам навіть дозволяють носити біжутерію. Фарбуватися також можна, але не сильно, бо одного разу надто “розмальовану” дівчину відвели в туалет і попросили помитись. Інша учениця цієї школи, Тетяна, пригадала, що на Перший дзвоник вона одягала шкільну форму, яку позичила у подруги. А та шила її за фасоном, який носили більше десяти років тому. — Ця форма — швидше символ того, що ми ще школярі, — каже Тетяна. — Я цілий тиждень прогулювалась Центром після уроків, бачила, як на мене звертають увагу. Одного разу навіть старша жіночка сказала, що я нагадую їй часи, коли “було значно краще”. “А навіщо? Нам більше подобаються джинси...” Школу мистецтв ми довго шукали, бо вже встигли звикнути, що біля школи можна побачити учнів у шкільній формі. Тут усе було не так. Діти прогулювалися у кольоровому одязі. Та й у самому приміщенні різнобарвні сукні та сорочки учнів робили її яскравішою і не схожою на школу. Лише репліки з кабінетів на кшталт: “А зараз запишіть завдання додому!” нагадували, що ми в школі. Учениці Діана Максим’як та Анжеліка Торкіш готувалися до уроків у дворі школи. Вони розповіли, що стара форма на Перший і Останній дзвоник привертає більше уваги, ніж ті, що є зараз у інших школах. — Ми мріємо одягнути стару форму на свято Останнього дзвоника, а потім прогулятися містом у ній, — каже Діана. — Але її дуже важко дістати. Ходити щодня у такій формі дівчата не хотіли б. Вони вважають, що у школу потрібно одягати ті самі речі, що й на вулицю. — Наприклад, спідничку в клітку, кольорові гетри чи сучасні костюми, — запропонували дівчата. Десятикласниці з п’ятої школи, яких ми зустріли на вулиці, зі здивуванням подивились на нас: — Чому ми не в формі? А навіщо, нам більше подобаються джинси. Вони практичніші і менше зношуються. Ми б не хотіли ходити в таких формах, як у інших школах. Хіба якби придумали якусь іншу. Молодь, з якою ми спілкувалися, була одностайною в тому, що їм хотілося б виділитися. За рахунок особливої форми чи джинсів — кожний вирішує по-своєму. Що цікаво, навіть вчителі не мають єдиної думки щодо форми. Школярі “ховають” за формою свою сексуальність Чому сучасним одинадцятикласникам подобається стара форма Те, що одинадцятикласниці одягаються у надто відверті шкільні форми на свята Першого та Останнього дзвоника є виявом так званої інфантильної (дитячої) моди, вважає психолог психосоматичного центру Владислав Газолишин. Яскравими представниками цієї моди можна назвати групу “Тату”, співачку Пінк, російську групу “Дюна”. Пояснюється любов до інфантильної моди тим, що фізичний розвиток школярок випереджує психологічний. Людина має страх, тривогу перед дорослим життям і наче ховається за дитячим одягом. Носячи елементи дитячого одягу, дівчата свідомо чи підсвідомо граються у дитинство. Вони не хочуть “відпускати” від себе цей період життя, адже морально ще не готові йти у дорослий світ, хоча фізично вже “дозріли” до нього. У випадку із шкільною формою фізично сформовані дівчата своїм стилем одягу наче кидають виклик дорослому суспільству і говорять: “Це ви змушуєте нас закінчувати школу! Якби не ви, ми б ще довго вчились, адже так не хочеться нести відповідальність за своє життя!” А ще, за словами Владислава Газолишина, через такий одяг дівчата-одинадцятикласниці мають змогу безкарно проявити свою сексуальність. Вони ж одягнуті у шкільну форму — яке має значення, що спідничка надто коротка чи декольте надто відверте? З іншого боку через такий стиль виявляється страх одинадцятикласниць, бо вони не знають, що робити зі своєю сексуальністю, яка з’явилась так зненацька. У хлопців любов до інфантильної моди теж є, але проявляється пізніше — за років три-чотири після закінчення школи. Юнаки, намагаючись “затримати” молодість, носять широкі штани, роблять пірсинг. Інфантильна мода з’явилась ще наприкінці 80 — початку 90-х і зараз здобула популярність особливо серед підлітків. Інфантильний стиль одягу у житті людини створює свято, карнавал. Тож часто прихильниками інфантильної моди є артисти, художники, співаки. Іноді прихильниками “дитячої” моди є жінки, яким за 50. Вони носять молодіжні речі, наче “утримуючи” молодість.
Оригінал статті на сайті http://20minut.ua