Друк

З котами добре жити тим, хто й сам має "котячі" риси характеруЗ котами добре жити тим, хто й сам має "котячі" риси характеру, каже тернопільський психоаналітик Владислав Газолишин

Одні люди заводять по кілька кішок відразу, інші - навідріз відмовляються тримати й одну тварину. Чому ж дехто любить цих пухнастиків, а декому вони “поперек горла”? — Часто люди заводять кішку, бо це модно або ж так захотіли діти. Але варто знати, що бувають люди і тварини зовсім несумісні за характером, — розповідає психоаналітик Владислав Газолишин.

Є така наука, як – психологія тварин. Люди і тварини, згідно з їхніми даними, мають багато спільних рис. Так, є люди з повадками котів, собак, коней, навіть корів. І з котами добре живеться насамперед тим, хто й сам має “котячі” риси характеру.Люди, подібні на котів, найбільше цінують свободу. Вони прагнуть завжди “гуляти самі по собі”, тому їх неможливо привчити до контролю, як котів до повідка.- Коти самі обирають собі господаря в хаті, навіть сплять біля тих, хто їм подобається, — каже Владислав Газолишин. — І це, до речі, не завжди той, хто їх годує. А от у людей-“котів” дуже мінливий характер: вони можуть бути як дуже норовливими, так і покладистими, ніжними. А ще вони люблять відпочивати, наприклад, спати, навіть удень, і навпаки - ближче до ночі стають активнішими. Натомість у людини-"собаки", за словами психоаналітика, головною рисою є вірність і переконання, що вона постійно мусить щось чи щось охороняти. - Я знаю вахтера, який за своїм психотипом є "собакою", — продовжує пан Газолишин. — Якщо йому наказали охороняти приміщення у вихідні, то він не впустить туди навіть власника. Такі люди дуже чітко дотримуються правил, навіть якщо збоку це виглядає нелогічно. Однак вони мають хист щось "винюхувати", стежити, як і належить собакам. З кішками люди-"собаки" не зживаються через те, що не сприймають їхнього прагнення до свободи. Адже самі "собаки" завжди шукають, хто б їх посадив на ланцюг.Натомість люди-"коні", за словами лікаря, дуже працьовиті, завжди знаходять собі роботу, і хвилини не можуть всидіти спокійно.

— Вони обов’язково мають хоча б клаптик городу, на якому можна копати, садити, полоти, — розповідає психоаналітик. — З котами люди-"коні" не можуть зжитися тому, що саме кіт, на їхнє переконання, зовсім не потрібна в хаті тварина. Вони впевнені, що котові місце хіба що в селі, де він хоч мишей ловить. Мовляв, у міській квартирі з нього жодної користі — тільки псує меблі і залишає всюди шерсть. Людям-"коровам" постійно треба кимось опікуватися, завжди когось годувати. Такі, навпаки, підбиратимуть котів та собак з вулиці, навіть брудних і з блохами. Відтак люди-“корови” можуть тримати вдома більше десятка котів. Умови, в яких вони проживатимуть, можливо, будуть і не найкращими, але для “корів” головне не це, а сама можливість про когось дбати. - Проте насамперед котів радять завести тим сім’ям, де багато конфліктів. Недарма ж кажуть, що кіт — це сімейний психотерапевт, — зауважує психоаналітик. — Він вилізає на коліна чи лягає на груди і забирає всю вашу негативну енергетику.

 

Оригінал статті на сайті http://20minut.ua