Друк

Здоровий син чи професійний спортсмен?

“RIA плюс” з’ясовувала, як батьки шукали секцію для дітей, і що потім обрали самі вони

Шукаючи секцію для дитини, будьте готові, що ваш вибір може не співпасти з бажаннями дитини. А у змаганні між нереалізованими мріями батьків і перевагами розташування секції має перемогти здоровий глузд. Хотіла завжди бути першою Дев’ятирічна Юля Ліпянін майже три роки займалася плаванням. Секцію для неї вибрала мама. Пані Наталя так вирішила, бо їй, як лікарю, відомо, що плавання добре впливає на хребет, формує гарну поставу. Крім того, басейн знаходиться в кількох хвилинах ходьби від дому. І було нелогічно не скористатися цим. До школи Юля займалася спортивними бальними танцями. Але пані Наталя каже, що і дитина дуже втомлювалася, і їй з чоловіком не завжди вдавалося відвозити доньку на заняття. А плавала Юля із задоволенням. Вона любила воду, не боялася стрибати з тумби в басейні. Ніколи не пропускала занять. Навіть по суботах, коли за традицією гостювала у бабусі в Центрі, вона приїжджала на заняття.
Три рази Юля завойовувала перші місця на змаганнях у спортивній школі. А після того, як отримала друге місце, її інтерес до плавання згас. Займатися вона перестала. — Того разу діти змагалися у плаванні “дельфіном”, там особлива система дихання, — каже пані Наталя. — У цьому виді вона була не дуже вправною. Можливо, донька не хотіла програвати, тому й покинула заняття. А що там сталося насправді, я не з’ясовувала. Мені Юля сказала, що більше не хоче займатися, бо вже навчилася плавати. Крім того, пані Наталя зауважила, що під час останнього року занять у доньки часто був кон’юнктивіт, можливо, від сильно хлорованої води. Тому не наполягала на продовженні занять. Зараз Юля хоче вишивати картинки. Мама не хвилюється, що дитина змінює свої уподобання і каже, що й сама свого часу займалася кількома видами спорту — легкою атлетикою, фехтуванням, волейболом, плаванням. Донька ще знайде собі заняття до душі, впевнена мама. “Здоровий син, а не професійний спортсмен...” Відвідувати чи ні спортивну секцію для родини іншої тернополянки, пані Люби, виявилося питанням непростим. Що потрібніше — комп’ютерні курси чи спорт? Поєднати ці речі, як виявилося, складно — або години занять співпадають, або син у дні тренувань надто завантажений у школі. Звичайно, стримати 10-річного зірвиголову, який тільки й думає, що про футбол, мамі було важко. До того ж, непогані спортивні дані хлопчика помітив шкільний тренер і залучав до участі у змаганнях і тренуваннях. А вони закінчувалися для Сергійка черговим нежитем чи бронхітом. Хлопчина з одного лікарняного плавно переходив у наступний. Це відбилося на оцінках. Отже, футболом довелося пожертвувати, незважаючи на протести тренера. Батьки, порадившись, вирішили — якщо спорт і потрібен, то не такий, де до посиніння бігають на вулиці за будь-якої погоди. Почалися пошуки. Першим за пріоритетністю стало плавання — хороша постава, фігура. Але в Тернополі записати дитину у секцію плавання — проблематично. Крім того, від багатьох доводилося чути, що від нашої води у дітей починаються проблеми зі шкірою. Так це чи ні, не присікувалися, а на сімейній раді вирішили, що хлопчику треба бодай вміти себе захищати. Тоді й згадали про секцію боксу, яку колись відвідував батько Сергійка. Ніби непогано, але синці, удари по голові — перспектива теж невтішна. — Мені потрібен здоровий син, а не професійний спортсмен, — каже пані Люба. — Вистачить щоденної зарядки та інколи — відвідин тренажерного залу. Це дозволить підтримувати хорошу спортивну форму. А виснажливі тренування, на мою думку, тільки калічать. Через якийсь рік-два Сергійко сам це зрозуміє або, можливо, знайде такий вид спорту, який задовольнить і його, і нас. А нині йому вистачає “боїв” із грушею. Танці чи плавання? Тернополянка пані Ольга три роки тому відвела свою доньку на бальні танці. Тоді у суперечці з чоловіком її аргументи переважили. Вона сказала, що навчитися плавати можна в будь-якому віці, а танцювати потрібно починати якнайшвидше. — Я завжди мріяла, щоб моя Катруся добре танцювала, — пригадує пані Ольга. — Можливо, через те, що мене колись не взяли на танці, бо була високою. Тоді ще заняття були безкоштовними і дуже жорсткий відбір. Зараз заняття платні, тож я не могла не скористатися нагодою. Секція бальних танців відкрилась у школі неподалік від будинку, у якому вони живуть. І це було тим плюсом, який досить довго переважав кілька мінусів. Бажання пані Ольги, щоб дитина танцювала “латину”, виявилось настільки сильним, що вона дивилась крізь пальці і на те, що дівчинка довший час не мала партнера, і що заняття інколи відмінялися, бо не приходило багато дітей. Так тривало три роки. Якось після застуди дівчинці два тижні не можна було відвідувати уроки фізкультури і, відповідно, займатися танцями. Це і стало приводом залишити секцію. А в останні вихідні перед початком цього навчального року мати з донькою пішли на пляж Тернопільського ставу. — Катруся взяла, як завжди, з собою надувного круга. Але як плавати з ним... забула, — каже пані Ольга. — Тепер я сама бачу, що настав час записати її на плавання. У спортивну секцію ми, звичайно, не підемо, а запишемо її в оздоровчу групу. Там за рекордами не женуться, а лише вчать плавати. Щороку — інша секція Якщо дитина часто змінює спортивні секції, спочатку варто з’ясувати, що за цим стоїть, вважає психолог “Психосоматичного центру” Владислав Газолишин. — З одного боку, це добре, бо дитина шукає себе, — каже психолог. — Згодом вона на чомусь одному та й зупиниться. Але якщо таке повторюється надто часто, дитина може втратити свою індивідуальність і не матиме власної думки. За словами Владислава Газолишина, дитина перестає відвідувати секцію, бо на заняття перестав ходити друг, або не порозумілася з тренером, або щось не поділили діти між собою. Як правило, гуртом залишають секцію, якщо туди разом прийшли займатися друзі з класу, каже психолог. Комусь найавторитетнішому з групи набридає, і він тягне за собою усіх. — Якщо дитина час від часу залишає якусь секцію, бо так робить її друг, то в кінцевому варіанті вона не знатиме, чого сама насправді хоче, — каже Владислав Газолишин. — Коли у дитини є непогані досягнення у певному виді спорту, переконайте її не занедбувати занять.
Оригінал статті на сайті http://20minut.ua